Салон мистецтв Вінницького обласного художнього музею був заснований у березні 1993 року. Це був час переосмислення ролі і функції музеїв, розширення сфер їх комунікаційних можливостей, просвітницьких обов’язків, коли, наближені за своїм значенням до споконвічних музейних постулатів – збереження та вивчення фондових зібрань, вони стали виконувати нову роль інформаційних центрів, створених для дозвілля і відпочинку.

«Знайдіть, перш за все ідею, з нею ви знайдете і стиль».   Дені Дідро

Тема музики в музеях стала в цей час однією з найбільш привабливих, перспективних, відкриттів. Чудовий досвід музеїв Парижа, Дрездена, Варшави, Санкт-Петербурга був вивчений, врахований і пристосований до непростих умов того часу, та, власне кажучи, і сьогодення.

Однак результат з часом перевершив усі очікування, вивів наш музей на той рівень, коли і столичні метри, і зарубіжні митці захоплюються, дивуються, висловлюються: «Як у такій, здавалося б, провінції таке можливе!» Приємно? Безперечно.

Тут своє коло відвідувачів зі своїми пристрастями, улюбленими виконавцями, навіть зі своїми постійними місцями в залі. Вчителі, лікарі, ділова і творча еліта, представники державних установ, меценати, молодь – усіх об’єднує особлива аура.

Для виконавців – це випробування і насолода одночасно: тут публіка зовсім поруч. Найменші емоційні коливання, рух – і на тобі відображається все. Потрібне особливе співзвуччя з аудиторією, щоб завоювати її.

Для публіки це також рідкісні відчуття – все навкруги заповнює звук, енергетика виконавця. І ти відчуваєш себе не просто слухачем, а співавтором цього процесу, вірніше, співінтерпретатором. Певно тому така віддана наша публіка, певно тому виконавці, що виступили тут хоча б один раз, неодмінно повертаються.

У світі багато салонів. У приватних особняках, державних структурах, музеях і картинних галереях – як прикраси і доповнення до основних функцій або із самостійним значенням. Їхня камерність, вибраність, вишуканість, можливість залучання – від інтимних малих форм до зразків світового значення – забезпечують їм непохитний статус серед інших форм мистецького функціонування. І кожен має свої неповторні особливості.

Чим відмінний вінницький салон? Перш за все, різноманітністю форм – музичні вечори, мистецькі проекти, виставки, ділові переговори, зустрічі делегацій, молодіжні арт-програми. Навіть фестивалі дитячого візуального мистецтва влаштувалися тут вже півтора десятка років потому. Мистецтво зараз переживає не кращі часи. І все ж серед усіх безглуздостей, що підносить нам сучасна культура, щось все ж таки змушує нас тримати планку, яка стане потім відправною точкою для нового витка у становленні вже нових концепцій.

Сподіваюсь, Салон мистецтв Вінницького обласного художного музею буде серед них.