ІСТОРІЯ МУЗЕЮ

МОЛОДІЖНИЙ АРТ-САЛОН

САЛОН МИСТЕЦТВ

ЕКСПОЗИЦІЯ

НАГОРОДИ МУЗЕЮ

ПРО НАС

 

До 30-річчя Вінницького обласного художнього музею

Ілля Безбах

30-річчя художнього музею для Вінниці – знакова подія. Як і великі майстри, твори котрих тут демонструються, він ніби повторює їхні біографії, роками відстоюючи великі суспільні ідеали: гуманізм, прагнення  досконалості, проникнення в саму суть життя, його сенс і загадку, пізнання котрих становить початкову і величну істину життя.

«Якщо ти навчився щось добре робити, навчись це захищати»,  – говорив великий Гете, маючи на увазі неминучість покарання за все добро і віддачу всього, даного тобі природою, на благо людей.

Саме в такому руслі розвивалась вся історія музею – стрімко, сміливо, креативно.

Сьогодні, коли так раптово і трагічно пішов з життя його засновник і творець, який зберігав і розвивав музей протягом 30 років, заслужений діяч мистецтв України Ілля Васильович Безбах – справжній подвижник і захисник справи розвитку і процвітання художньої культури в Україні, музей в буквальному сенсі втратив свою опору, свою потужну і дієву основу.

Його внесок в українську музейну справу колосальний і беззаперечний. Про це знають і завжди знали і відмічали професіонали, колеги, які в рамках всеукраїнських, міжнародних контактів давно надали цьому визначення – корифей.

Адже 30 років назад на Вінниччині взагалі не було художнього музею. Ілля Васильович був у нас першопрохідцем, який бездоганно виконував узяту на себе місію.

А скільки потрібно було витримати нерозуміння, активного опору, що доходило до переслідувань і гонінь, яким він стійко протистояв, ніколи не скаржачись і навіть не відповідаючи на цю жахливу несправедливість, завжди залишаючи сили для головного.

За його незмінною ввічливістю, характерною спокійною посмішкою він приховував неймовірну, по-справжньому чоловічу силу свого характеру. Ніколи не даючи негативних характеристик нікому, навіть своїм очевидним недоброзичливцям, проходячи мимо негативних явищ, дрібних чвар і не вартих уваги пересудів, він бачив перед собою лише одну мету, досягненню якої, і це вже очевидно для всіх, присвятив своє життя.

Ось так ілюзорна легкість, а в чиємусь уявленні слабкість, були в дійсності благородством і силою цієї незвичайної людини.

Зараз справа, яка з такою любов’ю, знанням і пристрастю була створена і залишена сучасникам, повинна бути підтримана і продовжена в тому високо професіональному і неповторному стилі, який заклав в нього його засновник і творець.

Відзначаючи свій 30-річний ювілей, Вінницький обласний художній музей, в якому зберігаються великі творіння великих попередників, де залишили свій слід тепер уже теж великі сучасники, завжди відкритий людям, є для них тою сполучною ланкою між новим інтелектуальним авангардом і старими незгасаючими еталонами, які відображені в мистецтві попередніх епох як вічні і незмінні істини.

Безбах Н.В., заслужений працівник  культури України

Ілля Безбах

До 30-річчя Вінницького обласного художнього музею  30-річчя художнього музею для Вінниці – знакова подія. Як і великі майстри, твори котрих тут демонструються, він ніби повторює їхні біографії, роками відстоюючи великі суспільні ідеали: гуманізм, прагнення  досконалості, проникнення в саму суть життя, його сенс і загадку, пізнання котрих становить початкову і величну істину життя. «Якщо ти навчився щось добре робити, навчись це захищати»,  – говорив великий Гете, маючи на увазі неминучість покарання за все добро і віддачу всього, даного тобі природою, на благо людей. Саме в такому руслі розвивалась вся історія музею – стрімко, сміливо, креативно. Сьогодні, коли так раптово і трагічно пішов з життя його засновник і творець, який зберігав і розвивав музей протягом 30 років, заслужений діяч мистецтв України Ілля Васильович Безбах – справжній подвижник і захисник справи розвитку і процвітання художньої культури в Україні, музей в буквальному сенсі втратив свою опору, свою потужну і дієву основу. Його внесок в українську музейну справу колосальний і беззаперечний. Про це знають і завжди знали і відмічали професіонали, колеги, які в рамках всеукраїнських, міжнародних контактів давно надали цьому визначення – корифей. Адже 30 років назад на Вінниччині взагалі не було художнього музею. Ілля Васильович був у нас першопрохідцем, який бездоганно виконував узяту на себе місію. А скільки потрібно було витримати нерозуміння, активного опору, що доходило до переслідувань і гонінь, яким він стійко протистояв, ніколи не скаржачись і навіть не відповідаючи на цю жахливу несправедливість, завжди залишаючи сили для головного.  За його незмінною ввічливістю, характерною спокійною посмішкою він приховував неймовірну, по-справжньому чоловічу силу свого характеру. Ніколи не даючи негативних характеристик нікому, навіть своїм очевидним недоброзичливцям, проходячи мимо негативних явищ, дрібних чвар і не вартих уваги пересудів, він бачив перед собою лише одну мету, досягненню якої, і це вже очевидно для всіх, присвятив своє життя. Ось так ілюзорна легкість, а в чиємусь уявленні слабкість, були в дійсності благородством і силою цієї незвичайної людини. Зараз справа, яка з такою любов’ю, знанням і пристрастю була створена і залишена сучасникам, повинна бути підтримана і продовжена в тому високо професіональному і неповторному стилі, який заклав в нього його засновник і творець. Відзначаючи свій 30-річний ювілей, Вінницький обласний художній музей, в якому зберігаються великі творіння великих попередників, де залишили свій слід тепер уже теж великі сучасники, завжди відкритий людям, є для них тою сполучною ланкою між новим інтелектуальним авангардом і старими незгасаючими еталонами, які відображені в мистецтві попередніх епох як вічні і незмінні істини.   Безбах Н.В., заслужений працівник  культури України

 Ілля Безбах